Андрій Калінін

Гори вабили мене ще з дитинства. Я завжди міг спостерігати їхні вершини та захоплюватись їхньою далекою красою зі свого балкону. Особливо мене заворожував захід сонця, який я міг бачити майже кожного вечора. 

Першим моїм дозвіллям у горах був пікнік з батьками, а дещо пізніше - лижі та сноуборд. Проте я відчував, що цього недостатньо, і як результат, 7 років тому, я опинився у своєму першому поході. Це був березень, у горах ще холодно і сніжно. З спорядження мав «берці», велику як на мене військову форму, спальник на піврюкзака, килимок для йоги та найдешевший, який знайшов - одношаровий намет. Незважаючи на такий набір юного туриста, я був переповнений враженнями і назавжди підсів на цей наркотик - гори, відмовлятися від яких я не збираюсь.